Війна за процеси: Реальна історія про те, як проста логіка перемогла академічну складність

Це історія не про програмне забезпечення. Це історія про дві філософії, два світи, які зіткнулися в стінах одного великого банку. Історія, яка назавжди змінила моє розуміння того, що таке справжня автоматизація. І я був її безпосереднім учасником.

Уявіть собі картину. Керівництво банку, прагнучи до стандартів ISO та тотального контролю, створює новий, престижний відділ. Його мета — описати всі ключові процеси за міжнародним стандартом **BPMN (Business Process Model and Notation)**. Туди набирають дорогих, сертифікованих аналітиків. Вони проводять нескінченні інтерв'ю, малюють у Visio складні, величні діаграми з десятками унікальних символів. Це виглядає солідно, науково і дуже, дуже дорого.

Паралельно існував наш відділ. Ми не мали гучних сертифікатів з BPMN. У нас був інструмент — LFS Workflow — і інша філософія. Ми не намагалися створити ідеальну академічну схему. Ми намагалися змусити процеси **працювати**.

Пройшов рік. Новий відділ з гордістю презентував результат своєї роботи: три чи чотири ідеально намальовані, вивірені за всіма канонами BPMN схеми. Вони були прекрасні. І абсолютно мертві. Це були красиві архітектурні плани хмарочосів, які ніхто не знав, як і, головне, за які гроші будувати. За цей же рік наш відділ, використовуючи LFS Workflow, запустив у реальну експлуатацію **десятки** складних банківських процесів, які щодня обробляли тисячі операцій. Керівництво подивилося на 4 красиві картинки і на 80+ працюючих бізнес-машин. І в ту мить уся "війна" філософій закінчилася. Весь "академічний" відділ перейшов на нашу нотацію.

Чому академічна краса пасує перед живою логікою?

Історія вище — це не виняток, а правило. Проблема BPMN не в тому, що це поганий стандарт. Він геніальний у своїй повноті. Його проблема в тому, що він створює **величезну прірву між бізнесом та IT, між моделлю та реальністю**.

BPMN-схема, створена аналітиком, — це лише побажання, технічне завдання. Розробники дивляться на неї і починають писати код, інтерпретуючи її по-своєму. Схема залишається на стіні, а реальна логіка живе у тисячах рядків коду, куди бізнес уже ніколи не зазирне. Це і є той самий **"план, що припадає пилом на полиці"**.

Нотація LFS Workflow: Радикальна простота та "жива" модель

Ми з самого початку пішли іншим шляхом. Наша мета була — створити мову, якою бізнес та IT можуть говорити без перекладачів. Наша нотація базується на двох простих, як двері, поняттях:

• Ребро (лінія): Це конкретна **робота** або **завдання**, яке потрібно виконати.
• Вершина (квадратик): Це **точка прийняття рішення**, яка визначає, що робити далі після виконання роботи.

Все. Замість десятків складних символів BPMN (шлюзи, події, артефакти) — лише два елементи, які може зрозуміти будь-який менеджер. Схема процесу, що нагадує "скелет риби", — це не просто картинка. **Це і є виконуваний код процесу.**

П'ять "розумних" вершин, що замінюють сотні символів

Вся магія криється у властивостях вершин. Замість того, щоб змушувати користувача вчити десятки різних типів шлюзів, як у BPMN, ми пропонуємо всього п'ять інтуїтивно зрозумілих типів логіки:

1. Вершина "І": Продовжити, лише коли **всі** попередні завдання виконано. (Наприклад, видавати кредит лише після перевірки і юриста, і служби безпеки).
2. Вершина "АБО": Продовжити, як тільки **хоча б одне** з попередніх завдань виконано. (Наприклад, почати обробку скарги, як тільки вона надійшла або від клієнта, або від менеджера).
3. Вершина "Розумна": Найпотужніший інструмент. Вона перевіряє складну умову, написану простою мовою, і сама вирішує, яку з кількох гілок процесу активувати. (Наприклад, якщо сума рахунку > 10 000 грн — відправити на фінансового директора, якщо менше — на керівника відділу).
4. Вершина "Директивна": Дає право вибору самій людині. Користувач у процесі роботи сам обирає наступний крок з кількох можливих.
5. Вершина "Прорив": Миттєво перериває всі паралельні гілки і переводить процес до фінальної стадії (наприклад, при відхиленні заявки на будь-якому етапі).

Ці п'ять типів покривають 99% бізнес-сценаріїв, але при цьому залишаються доступними для розуміння не-технічними спеціалістами.

Висновок: Демократизація замість елітарності

Історія в банку показала одну просту істину. Успішна автоматизація — це не про створення ідеальних, академічно правильних схем, зрозумілих лише одиницям. Це про надання бізнесу простого та потужного інструменту, за допомогою якого **кожен менеджер може стати архітектором своїх власних процесів**. Це про руйнування стіни між ідеєю та її втіленням.

BPMN створює залежність від вузького кола дорогих аналітиків. LFS Workflow — дає свободу та швидкість самому бізнесу. І, як показує практика, у довгостроковій перспективі жива, проста логіка завжди перемагає мертву, хоч і дуже красиву, складність.